Приклад роботи над визначенням індивідуального стилю письменника

(фрагмент уроку позакласного читання)

Тема. Інакшість жінки через призму жіночої свідомості в новелі Ольги Кобилянської «Valse melancolique»

Мета: розглянути новелу Ольги Кобилянської «Valse melancolique», використовуючи стилістичний аналіз твору; розвивати в учнів відчуття особистісного стилю письменника через призму його картини світу; виховувати почуття дружби, толерантності, людської гідності.

Навчальна діяльність

Вчитель

У листах до Осипа Маковея Ольга Кобилянська пише про те, що історію її життя можна прочитати в новелі «Valse melancolique».

Спробуємо прочитати цю історію жіночого серця через призму жіночої свідомості. Ольга Кобилянська в новелі «Valse melancolique» створила три типи жіночих образів. Через призму їх свідомості читач має змогу побачити інакшість світовідчуття. Хоча для порівняння замало простору (лише образ одного чоловіка – «мужика» вимальовується і то опосередковано), але через яскраві – особливо  внутрішні – портрети жінок авторці вдається досягти мети.

Бесіда за запитаннями учителя

1.     Чому О. Кобилянську тема вибраного жіночого товариства?

(«Жіноче питання» не могло не хвилювати Ольгу Кобилянську, оскільки вона заявила про себе, як про модерну письменницю. Про це свідчить  ще перша її повість «Людина». Будучи сама типом «нової жінки» вона створює один за одним образи сильних жінок).

2.                     Чому в новелі «Valse melancolique» три головні героїні?

(Письменниця показує своє бачення вибраного жіночого товариства. Вона й сама мріяла про такі стосунки: гармонійні, врівноважені, в цілковитій повазі, злагоді та любові. Саме таке викінчене тріо становили вчителька – розповідач, малярка та музика).

3.     Кого з персонажів можна назвати автобіографічними?

 (В кожен образ Ольга Кобилянська вклала частину себе).

Метод «Дзеркало автора»

Вчитель

Опис методу: поділити клас на три групи,кожна група отримує картку з назвою персонажа і ключовим слово, яке виражає сутність образу й автора в певній проекції чи в певний момент життя.

Перша картка: Марта, щастя.

Друга картка: Ганнуся, мистецтво.

Третя картка: Софія, біль.  

(Марта – це її нереалізована мрія бути щасливою на землі; Ганнуся – надзвичайна любов до мистецтва, це «наскрізь артистична індивідуальність», що кидає виклик суспільству (малярка поводиться так, як не може сама авторка); Софія – біль серця письменниці, яка намагається віднайти рівновагу, щоб самій не надломитись).

Висновок

Таким чином, перед нами ніби розкривається спектр свідомості самої авторки, образ світу, що сформований на інакшості пізнання, відчуття і осмислення життя.

Ми бачимо три варіанти розвитку жінки-людини, кожна з яких іде своїм шляхом.

Осип Маковей у статті «Ольга Кобилянська» писав: «У «Valse melancolique»   жіночі типи, які досі займали уяву авторки, скристалізувались в три жінки... І у всіх є однакове почуття гармонії і краси, так що вони справдешні три грації, всі бажають повного життя, але шукають його на інших дорогах... ».

Кожна жінка вибирає  шлях розвитку відповідно до сформованого в своїй свідомості образу буття. Кожна намагається вижити і розвинутись вповні, але в особистій площині. Вони є гармонійною спільністю можливо саме через те, що доповнюють одна одну, а не повторюють. Але по-різному складаються їх долі в майбутньому, тому що зовнішній світ диктує свої правила. І важко визначити, де закономірність, а де стихійність; де наслідок, а де причина в сюжеті життя.

Завдання

1.     Спробуймо охарактеризувати кожен образ жінки як тип «нової жінки» в площині ментальності.

(Тип «нової жінки» в новелі «Valse melancolique» можна розглядати в площині ментальності. Аналіз свідомості Марти дає підстави сприймати її як правдивий український образ. В поведінці цієї жінки проглядається сильна особистість, що прагне бути щасливою на землі, даруючи любов. Вона переконана, що «штука – то великий чоловік, але ... любов – більший».

Інший стиль проглядається в образі Ганнусі. Розповідач, звичайно з обачності автора, вказує на походження малярки. Вона була «знімченою полькою». Її закиди про «вищість», «расовість», виживання вповні самі по собі наштовхують на думку, що це скоріше європейський тип «нової жінки».

Що стосується Софії Дорошенко, тут важче визначити ментальність. Було б доцільно, зважаючи на надзвичайно тонку організацію психіки, душі, що була зіткана з музичних тонів, назвати її ідеалізованою особистістю. Це, скоріше, бажаний образ «нової жінки». Вона зі своєю безкомпромісністю супроти оточуючого світу не змогла вижити. Інакшість цієї жінки досягла критичної межі. Образ світу, який вона втілила в меланхолійному вальсі, поглинув її. Він злився з внутрішнім світом героїні. Відбулося самоспалення від внутрішньої напруги).

2.     Спробуймо охарактеризувати образ автора через свідомість головних персонажів твору.

(Аналізуючи свідомість головних героїнь новели, не можна обійти увагою свідомість автора, яка також є жінкою. Тобто той факт, що в сукупності аналіз творіння розкриває в певній мірі перед читачем свідомість творця – письменника. Ольга Кобилянська обирає особливу форму викладу і композицію новели. Це свідчить про оригінальність її таланту. Як справжня цінителька музичного мистецтва, вона створює в новелі атмосферу меланхолійного вальсу, використовує у мовленні музичні терміни (резонатор вплетений в художню канву як художня деталь), змальовує усі тонкощі сприйняття музичних творів і навіть камерне спілкування трьох подруг, яке вимагає тиші, не терпить суєти і втручання людей, що порушували б гармонію. Тому усі три жінки розуміють і відчувають красу мистецтва, ідеалізуючи її вплив на індивідуальність. Штука несе очищення людській душі. В цьому проглядається естетизм автора).

Бесіда за запитаннями вчителя

1.     Чи можна О. Кобилянську назвати майстром творення жіночої душі?

(Ольга Кобилянська постає перед нами і тонким психологом, позаяк  надає значно більше уваги внутрішній подієвості, відверто розкриваючи силу і слабкість жіночого світовідчуття.

Почасти свідоме переходить у містичну площину, символізацію елементів (зокрема кольору: чорний одяг Софії, чорне фортеп’яно  - що символізує її смуток і життєву меланхолію).

2.     Чи відчувається у творі українська ментальність автора?

(Так. Українська ментальність  проявляється зокрема в поєднанні протиріч, здавалось би,  непоєднуваного, але разом з тим широко представленого в українській нації явища.

 У першу чергу це християнська віра і поганство. В новелі неодноразово вживаються цитати з Біблії, мати Софії в останні дні життя не випускає з рук Святого Письма, готуючись до потойбічного життя. Але, з іншого боку, привертає увагу фетишизація фортеп’яно, містичність подій в житті Софії.

Присутні такі суперечності як покора і гордість, самолюбство і любов до ближнього. Письменниця, наділивши героїнь такого роду якостями, ніби досліджує, як вони впливають на свідомість жінок, яку відіграють роль у здійсненні вчинків і до чого це призводить.

Почасти вкраплений, тим чи іншим чином, автобіографізм дає підстави багато в чому ототожнювати свідомість героїнь твору зі свідомістю автора).

Висновок

(Кожна з героїнь є типом «нової жінки» межі ХІХ-ХХ століть, що розвивалися різними шляхами.

Ольга Кобилянська у фрагменті спогадів розповідача, використовуючи символічне число три (три головні героїні) та магічність мистецької атмосфери, через аналіз жіночої свідомості кожної з героїнь, довела інакшість жінки в сприйнятті навколишнього і внутрішнього світів. Хоча і чоловіки, і жінки пізнають їх однаково. Кожна людина є рівною перед Богом, є найдосконалішим образом Творця. І ніяких суперечностей не повинно виникати між статями. Тому, що незалежно від статі, якщо людина духовно наповнює своє життя, свій внутрішній світ, шукаючи рівноваги і гармонії – вона є особистістю, образом, гідним свого Творця).