Тема. Поезія серця Лесі Українки. «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти»

Мета: навчати учнів аналізувати поетичний твір за алгоритмом; розвивати аналітичні здібності, відчуття поетичного образу; виховувати  милосердя, відданість справжньому почуттю.

Обладнання: збірка творів Лесі Українки,  портрети Лесі Українки та С. Мержинського, запис фортепіанної мелодії.

Епріграф.                                                       Любов довготерпить, любов милосердствує…

1Кор. 13

І. Мотивація навчальної діяльності

Учитель

Сьогодні ми будемо говорити з вами про високе почуття – кохання. Чи знаєте ви, що існує теорія українського кохання? Вона виросла із філософії Г. Сковороди, П. Юркевича. Вона виплекана у творчості Т. Шевченка, Лесі Українки … вона закладена і збережена у глибинах народної творчості. Не даремно в українській мові на означення поняття любові існує два слова: кохання і любов.

Кохання ─ це самозречення, це принесення себе в жертву своїм почуттям  і пристрастям; любов ─ взаємопідтримка, прагнення щонайперше допомогти, а вже потім ─ отримати щось для свого духовного життя. Любов не втрачає почуттєвості, хоча вже й не має стану поетичної закоханості…

Кохання ─ це таємниця, а любов ─ це ключ від неї. Як правило кохання закінчується тоді, коли втрачається його загадковість і неповторність.

Ідеалом українського кохання-любові є прагнення здобути любов і не втратити кохання.(За книгою Миколи Томенка «Теорія українського кохання»)  

Інтимна лірика Лесі Українки – яскравий приклад цієї теорії.

ІІ. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку

ІІІ. Навчальна діяльність

1.                     Артистична майстерня

Учениця в образі Лесі Українки під звуки фортепіанної мелодії виразно читає поезію «Хотіла б я тебе, мов плющ обняти…»

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,

Так міцно, щільно, і закрить од світа,

Я не боюсь тобі життя одняти,

Ти будеш, мов руїна, листом вкрита, −

Плющ їй дає життя, він обіймає,

Боронить від негоди стіну голу,

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу.

Їм добре так удвох, – як нам з тобою, –

А прийде час розсипатись руїні, –

Нехай вона плюща сховає під собою.

Навіщо здався плющ у самотині?

Хіба на те, аби валятись долі

Пораненим, пошарпаним, без сили

Чи з розпачу повитись на тополі

І статися для неї гірш могили?

2.                     Аналіз поезії за алгоритмом

Обставини написання вірша

Учитель

Поезія Лесі Українки «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…» написана 16.11.1900 року, а в 1901 році помер її близький друг Сергій Мержинський. Його  смерть не була раптовою – він довгий час хворів, згораючи потрохи, і, певна річ, Леся знала про це. Вона при кожній нагоді відвідувала і, навіть, доглядала страждаючого друга. Хто ж сильніше, ніж поет, відчує біль ближнього? А ця неймовірно сильна духом жінка й сама хворіла з раннього дитинства.

Леся кохала цього чоловіка, але не наважувалася навіть сама собі признатися в цьому. Він помирав, а вона нічого не могла зробити (й ніхто не міг). Дуже важко таке витримати – допомагало лише слово – біль виливався на папір яскравими образам вічної теми кохання. Це невичерпне джерело натхнення, що дивує своєю новизною, оригінальністю в поезії Лесі Українки.

Вперше надруковано цього вірша у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори.

Робота в групах

Учитель

Спробуємо проаналізувати поетику вірша. Заглянемо у творчу майстерню Лесі Українки.

Формування груп

І група розгляне образну систему поезії.

ІІ група − образно-тематичну композицію

ІІІ група − поетичну лексику

ІV група − поетичний синтаксис

V група − звукопис

VІ група − віршований розмір та способи римування

Ваші напрацювання в групах ми обʼєднаємо, щоб побачити загальну картину, адже одні елементи аналізу доповнюють інші, накладаються один на одного. Тому важливо, аналізуючи твір, не порушити його цілісність.

Загальна картина аналізу

Формується за допомогою заданих вчителем запитань та поставлених завдань

−       Як би ви сформулювали ідею поезії?

Через призму образів проглядається ідея цілісності з коханим.

Плющ їй дає життя, він обіймає,

Боронить від негоди стіну голу,

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу.

Та зневартнення без нього.

Навіщо здався плющ у самотині?

−       Яким ви побачили ліричного героя у цій поезії?

Ліричний герой щирий у своїх почуттях і це наближує до нього читача, що й сам бере участь у творенні, доповненні образної канви поезії. А також надзвичайно багатий внутрішній світ, сповнений добра, самовідданості й жертовної любові.

А прийде час розсипатись руїні, –

Нехай вона плюща сховає під собою.

−       Який образ розкриває жіночу ніжність?

Дотиковий образ – «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти» − розкриває почуття жіночої ніжності. Ліричний герой, порівнюючи себе з плющем, символічно переносить властивості цієї рослини на себе і за допомогою однорідних членів речення, уточнює, як саме хотілося б обняти.

Так міцно, щільно, і закрить од світа,

щоб стати одним цілим і вберегтись од втручання «світа», щоб ніхто не міг розʼєднати двох закоханих сердець.

−       Чи  мотивоване прагнення ліричного героя?

В поступовому розгортанні картини можна побачити мотивацію такого вчинку.

 Я не боюсь тобі життя одняти,

Ти будеш, мов руїна, листом вкрита, −

Плющ їй дає життя, він обіймає,

Боронить від негоди стіну голу,

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу.

−                       Виділіть композиційно першу частину твору й охарактеризуйте її поетичну лексику.

Дві перші строфи обʼєднані в складне речення, що композиційно складає першу смислову частину твору.

Дотиковий образ плюща, що обнімає. В четвертому рядку першої строфи доповнюється і переходить в зоровий: перед очима зʼявляється картина вкритої листом руїни, що символізує жадану близькість коханої з коханим. Тому ці два образи: плюща і руїни – як порівняння, відповідно, з жінкою  і чоловіком не варто розглядати окремо. Тільки в їх єдності висловлена ідея – цілісність закоханих. В цьому союзі проглядається життєва позиція ліричного героя – рівноправність і рівноцінність жінки і чоловіка. Жінка дає життя, збагачує духовний світ чоловіка, не дозволяє зачерствіти душі, оберігаючи вразливість (про яку говорить образ голої стіни), створює затишок для коханого −

Плющ їй дає життя, він обіймає,

Боронить від негоди стіну голу… −

нанизуванням метафор (дає життя, обіймає, боронить від негоди). Але чоловік постійно і віддано підтримує свого «товариша», стає опорою, підставляючи свої плечі для тендітної, прекрасної коханої.

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу.

У цих рядках також проглядається метафора (руїна тримає, аби не впав).

−       Охарактеризуйте другу частину твору.

Друга смислова частина, продовжуючи тему за допомогою проведеної паралелі між образами плюща і руїни та ліричного героя з обʼєктом кохання, підтверджує гармонію взаємного почуття, побудованого на рівноцінності та рівноправності.

Їм добре так удвох, – як нам з тобою…

Це звучить як застигла в часі мрія: пройти життєву дорогу разом, незалежно від її протяжності – один день, чи сотню років, аби разом. Друга частина не тільки розпочинається, а й завершується цим єдиним рядком, тому що в ньому міститься смисловий згусток миттєвого сприйняття. Але коли цю мить зупинити, то уявляються нескінченні картини спільної долі двох закоханих людей аж до того часу, коли смерть втрутиться в їх гармонію.

Далі поступово розгортається ідея зневартнення життя без коханої людини. Коли руїна розсипається, то це не може не вплинути на плющ – він також падає. І ліричний герой висловлює бажання навіть в цьому бути схожими на поетичні образи. Краще померти разом з коханим, тому що без нього жінка не може уявити життя повноцінним. Ця думка сформована в риторичному питанні.

Навіщо здався плющ у самотині?

Ліричний герой не просить відповіді, а стверджує, що в самотині життя плющу не потрібне, він не буде мати кого ховати від негоди, оберігати від пекучого сонця.

−       Як риторичні запитання допомагають розкрити ідею твору?

Мало того, в наступній строфі, що ототожнюється з іншим риторичним питанням, ліричний герой стверджує, що таким життям принесе шкоду не тільки собі, а й іншим.

Самотня людина може хіба що мучитися і в безсилі, з розпачу стати комусь тягарем.

Хіба на те, аби валятись долі

Пораненим, пошарпаним, без сили

Чи з розпачу повитись на тополі

І статися для неї гірш могили?

−       Яке смислове навантаження  несе поетична лексика другої частини?

Поетична лексика цієї строфи багата на тропи: метафори та епітети. Метафори утворені за допомогою дієслів майбутнього часу (валятись долі, з розпачу повитись, статися гірш могили). Епітети створюють чуттєве  нагнітання та увиразнення образу страждання (пораненим, пошарпаним, без сили).

−       Чи характерний стиль поезії перу Лесі Українки?

Стиль поезії характерний перу Лесі Українки, що проявляється в дбайливому доборі слів для формування образів, влучне римування, що забезпечує легкість, мелодійність мовлення.

−       Охарактеризуйте звукопис вірша.

Вживання шиплячих і свистячих звуків у першій строфі (алітерація) створюють образ шуму листя під час дощу і завивання вітру, від якого він оберігає руїну (плющ, міцно, щільно). Поєднання алітерації та асонансу в словах (обняти, од світа, одняти) – обняти і відділити від решту світу. Відчутна алітерація в третій строфі (плюща, навіщо, плющ) та інший ряд (час, розсипатись, сховає,собою, здався, самотині) – звук сипучості, свисту вітру, що нагнітає відчуття самотності. В останній строфі (пораненим, пошарпаним, розпачу, повитись, тополі) – губний звук ніби виривається з грудей, створюючи ефект болю в них.

−       Чим цікаве використання у вірші лексеми «статися»?

Цікавим є використання лексеми «статися» в розумінні зробитися. В слові зробитися відчувається дія обʼєкта самого на себе – самому себе зробити таким, а статися – ніби самовільна дія, підсвідома.

− До якого художнього напрям можна віднести поезію «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти»?

Аналіз вірша засвідчив, що тематично він належить до інтимної лірики. Ліричний герой поезії  романтична, але сильна особистість, борець, що засвідчує належність твору до неоромантизму.

−       Визачіть віршовий розмір та особливості римування.

Написана поезія пʼятистопним ямбом. Автор застосовує у катренній формі строфи перехресне римування(абаб).

ІІІ Підсумок уроку

Учитель

−                       Чи допоміг вам аналіз поезії краще зрозуміти її суть? Чи відчули ви єдність форми і змісту?

−                       Епіграф уроку увиразнює ідею поезії?

І V Домашнє завдання

Виразно читати поезію Лесі Українки «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…».

За бажанням. Вивчити поезію напамʼять.