Вірші
Олена Ходюк
Стиглі вишні, смачні пироги…
Це усе, що на згадку про брата
Закарбувала пам’ять сестри.
Лиш сімнадцять неповних було…
Куля забрала у вирій хлопця,
Що боровся за рідне село.
Повернувся у сон крізь літа
Разом із старшим братом Іваном
У білому якраз до Різдва.
Вбитим упав Сергій Нігоян…
Побільшало ангельського війська —
Переміг розстріляний Майдан.
Росії дай «русского міра»,
Дай крові своїх і чужих синів.
Замість Бога — бажання звіра.
Замість вічності — наш і Божий гнів…
Проща
Проростають пам’яттю
Високі козацькі могили,
Зацвітає маками
Стрілецька гора,
Березові хрести
Вростають в небеса…
Натрудила молодь ноги,
Ідучи допоки змоги
До святого місця.
Небо чисте, як на свято
Прибрана хатина.
І джерельце умиває
Зранені серця.
Свято духу!
Радуйся, Пречиста!
Йде до Твого Сина
Нація жива.
17.07.2008р.
ГІЛКА ГОРОБИНИ
Закінчилась гроза,
Обурено умивши світ.
Важка від плоду
Горобини гілка
Упала на асфальт –
Гарячі грона
Розсипали корали.
Від болю потьмянів
Умитий світ.
16.08.2000р.
Неокласична зрада
Вбила надію нації
Знову...
Серце мого народу
Гострим болем пронизане
Знову...
Коли ти станеш цільним,
Красою, силою повним
Знову...
Любов’ю та радістю,
Божим Духом звеличене
Знову...
Ятриться моє серце
Зраджене, розчароване
Знову...
Застигло у чеканні
Терпінням переповнене
Знову... Знову і знову...
..........................................................
Сонце в маминих руках;
Тепле молоко в відерці;
Скошеної трави духмяність;
Вода солодка із криниці;
Стежка, що біжить через город
Твоїми босими ногами
У світ оманливо далекий;
Бентежить думку мрія
І грається вразливим серцем;
Через прочинене вікно
У тебе заглядає Всесвіт…
Таке буває лише там,
У росянім краю дитинства.
Таке буває лише тут,
В однім-єдинім куточку на планеті.
Його межа – то батьківський поріг.
Переступи,
Вернися,
Будь щасливим!
Найпотрібніший ти у батьківськім краю.
Задивлений у тебе Всесвіт
Не зрозуміє до кінця,
А сонце в маминих руках
Тебе чекає завжди.
12.06.2008 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар