О Україно!

Хай нас людство судить…

(літературно-хореографічна композиція)

Літературно - хореографічна композиція

“О Україно! Хай нас людство судить...”

(присвячена створенню Української Головної Визвольної Ради та утворенню Народного Руху України)

Використані твори:

                                                -  “Дівчата повстанки”

 (муз. В. Ількова, сл.

                                                    В. Вихруща; акапельне

 виконання тріо (школа

                                                     мистецтв м. Шумськ)

-         “Мужчинам” (Олена Теліга)

-         “О Україно! Хай нас людство судить...”

                     (Олег Ольжич; фрагмент) (1929 рік)

-         “Молитва” (Олекса Стефанович)

Троє хлопців у формі повстанців УПА виходять на сцену, стають в шеренгу так, щоб пізніше між ними стали дівчата. Звучить акапельний спів (тривалість звучання 1 хвилина):

Повите росою пелюстя жасмину

І вітер весняний припав до крила.

Дівчата повстанки, для вас Україна –

Це квітка надії, що болем цвіла (останні два рядки два рази)

Троє дівчат, одягнені в стилі повстанських часів (пряма спідниця, вишиванка, маринарка, заплетене і укладене волосся), виходять з початком співу танцювальним кроком, танцюють біля хлопців з рушниками і пов’язують ці рушники їм на праві руки. Це символізує любов, вірність, відданість і розлуку з коханим, який змушений вирушити в похід, щоб боронити Україну. Потім двоє дівчат повертаються обличчям до хлопців, кладуть їм свою руку на ліве плече, голову схиляють на праве, Це символізує прощання перед неминучою розлукою. Третя дівчина стає на початку шеренги, напівобертом до хлопців і виголошує прощальну промову (вірш Олени Теліги “Мужчинам”) (тривалість 1,5 хвилини)

Не зірвуться слова гартовані, як криця,

І у руці перо не зміниться на спис,

Бо ми – лише жінки. У нас душа – криниця,

З якої ви п’єте. – Змагайся і кріпись!

І ми їх даємо не у залізнім гімні, -

У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць,

Бо швидко прийде день, і по дорозі димній

Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць...

Ще сальви не було, не заревли гармати,

Та ви вже на ногах. І ми в останній раз

Все, що дає життя, іскристе і багате,

Мов медоносний сік, збираємо для вас.

Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!

Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть,

Без металевих слів і без зітхань даремних

По ваших же слідах підемо хоч на смерть!

Після читання вірша дівчата стають позаду хлопців в другу шеренгу, але не за ними, а між ними (шахматним порядком).

Хлопці по черзі говорять слова з вірша О. Ольжича “О Україно! Хай нас людство судить...” (тривалість 0,5 хвилини).

- О Україно! Хай нас людство судить, -

- Тобі одній – думки і кожний рух!

- Твоїм щитом – гарячі наші груди,

(Дівчата стають в одну шеренгу з хлопцями, міцно беруться за руки і говорять разом)

- Твоїм мечем – ці мільйони рук!

Після того всі учасники говорять по черзі вірш О. Степановича “Молитва” (спочатку читають ІІ строфу, потім І) (тривалість 1 хвилина)

- Ви, ким ведено бій,

Вірні Симон, Євген,

- Ви, без ліку і ймен,

- Ти, криштальний Олеже, -

- Всіх крилом вас покрий,

Михаїле святий,

Божий страже!

- Чи на рідних полях,

Чи в чужій стороні,

- Осінило чи ні

Святохреснеє рам’я, -

- Вам усім, хто поляг

За тризубовий стяг, -

- (разом) Вічная пам’ять!

(Руки відпускають і схиляють голови у хвилині мовчання. Після того сходять зі сцени ланцюжком, першою іде дівчина, що стояла найдалі)

Проект здійснили:

керівник літературної студії

«Блакитна троянда»

Ходюк О. С.,

члени літературної студії

2009 рік